Ви не «слабка».
Ви виснажена.
Те, що з вами відбувається, має назву – співзалежність. Це не діагноз і не вирок. Це стан, у який потрапляє людина, яка роками живе поряд із залежним: рятує, контролює, прикриває, мовчить...
Ви не винні в тому, що він грає. Ви не зможете змусити його зупинитися і не тому, що ви недостатньо стараєтеся, а тому, що залежність не зупиняється на прохання близьких. Ніколи. Навіть коли вони плачуть. Навіть коли йдуть. Навіть коли повертаються.
Але ви можете зробити дещо інше –
і саме це працює.









